83-ТЯ РІЧНИЦЯ ЛИЦАРСЬКОЇ СМЕРТІ БІЛАСА ТА ДАНИЛИШИНА

23 грудня була 83 річниця лицарської смерті Героїв Української нації Василя Біласа та Дмитра Данилишина.

30 листопада 1932 року дванадцять бойовиків ОУН, родом з різних теренів, виконали експропріаційний акт у містечку Городку, що неподалік Львова. Напали на польську поштову станицю і фінансовий відділ та відібрали у поляків награбовані гроші. Загалом акція склалася не цілком успішно. Українські селяни неусвідомлено видали хлопців полякам, керуючись вигаданою поляком байкою, що це є люди, які зазіхнули на святе для кожного українця в окупованій Україні – українську власність – українську кооперативну крамницю.

Д.Данилишина, В.Біласа, М.Жураківського було засуджено до смертної кари. Потім Жураківського було помилувано: його засудили до 15 років ув’язнення.

Страта відбулася 23 грудня 1932 року на подвір’ї колишнього монастиря Бригідок. У момент страти Біласа і Данилишина по всьому краї дзвонили дзвони, які почули хлопці перед стратою. В Городку дзвони не вмовкали три дні, але поліція побоялась втручатись.

В останньому слові Данилишин сказав: “Я знаю, що мене жде. Я був і є на все підготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!”

Василь Білас у наданому йому слові заявив: “Я свідомий своєї вини і кари. Я український націоналіст і революціонер. Але в своєму житті я поповнив один злочин, а саме: під час слідства, бажаючи проволікти свою справу, я кинув підозріння на свого товариша Коссака. Я є свідомий того злочину й тому ще раз на цьому місці стверджую, що товариш Коссак є рішуче невинен і ще раз невинен”.

Василю Біласу було 21 рік, Дмитру Данилишину – 25.

Слава Україні!