ЧЕРНІГІВ. ПОДРУГА "ІРАНКА" ПРО УКРАЇНУ, КОХАННЯ ТА ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Тендітна, ініціативна, смілива і прямолінійна – усі ці характеристики про подругу "Іранку", яка завжди готова кинутися відстоювати справедливість та захищати своїх побратимів. На Майдані вона боролася за право України бути вільною від бандитів і брехні, там знайшла своє кохання, і в якійсь мірі, призначення, а сьогодні являється  керівником Чернігівського осередку НВР "Правий сектор". Чим сьогодні живе подруга "Іранка" та Чернігівський осередок ПС, можемо дізнатися з перших уст, але все по-порядку…

-         Подр. Іранка, цікаво, яким чином відбувалося твоє становлення як свідомого борця за УССД, формування радикально правого світогляду? На це вплинув Майдан чи перші паростки націоналізму проросли до Революції Гідності?

-         Звісно, майдан і 5 поверх профспілок – ось величезний внесок в моє ставлення. До майдану, я повністю була в рутинних проблемах: сім’я, навчання, робота. Переїхала в Київ, і ось почалась та сама «революція». Хоча я не можу назвати це саме революцією,як на мене то було протистояння, з кров’ю і смертями. Потрапивши на 5 поверх профспілок, а саме в «Правий Сектор», зі своє подругою, хлопці почали розповідати про Україну, це було настільки  вражаюче, що я не встояла і почала багато читати на цю тему. В переривах між нарізанням канапок, я слухала одного із побратимів, він розповідав про УССД, як її здобути, як готувались до цього протистояння, розповідав цікаві моменти історії України. Саме з того моменту я зрозуміла, що моє життя не стане колишнім…

-         Ні для кого не секрет, що саме на Майдані, ти познайомилася з сотником Іранцем, з яким ви нині одружені, і лише лінивий не питав про подробиці цього знайомства. Які особливі моменти передували народженню вашого кохання?

-         Так, ми познайомились на його день народження (14 грудня), виявилось я єдина, хто не привітав сотника Іранця. Але на той момент, я з ним навіть знайома не була, мене лякали ним, ніби він дуже суворий, але як виявилось його суворість на мене не поширювалась. У вільні хвилини від революції ми спілкувались, я почала переживати, коли вони йшли барикади. Чекала його, не спала, робила ті канапки… Коли він приходив цілий і неушкоджений, я могла зітхнути з полегшенням і трохи подрімати. Поїхавши додому на Новий рік, я зрозуміла, що дуже сумую і переживаю за ним, якесь дивне відчуття росло в мені. Провівши свята вдома я майже полетіла до Києва, кинувши речі в гуртожитку, я відразу поїхала на майдан, на свій поверх, купила смаколиків, адже, вони вже стали моєю сім’єю… Весь останній тиждень Іранець досить дивно себе вів, майже не говорив зі мною, а коли і говорив, то якось дивно, якісь дивні питання. І от в ніч на 14 січня на поверсі оголосили бойову тривогу, всі мали бути готові. Я дівчат приготувала, Іранець сказав мені йти попереду колони з одним побратимів. Ми підійшли до сцени на майдані. Я думала, що ми будемо штурмом брати сцену, принаймні то так виглядало… Мене поставили за сценою, разом з кількома побратимами, Іранець дуже нервував, а я все допитувалась, що ж сталось. І тут, я бачу, що він йде на сцену, позаду мене підштовхує побратим, щоб я також підіймалась. Ступаючи по тих сходах, я чула його промову, там було щось про Україну, революцію, а потім, як він зустрів тут дівчину, яку покохав. В той момент я вже підійшла до нього, в мене трусились ноги і руки, я вже розуміла що відбувається.  Іранець став на одне коліно, та зробив мені пропозицію на очах усіх побратимів (поламавши при тому коробочку з обручкою). Я звісно, сказала : «ти будеш одягати обручку? я тобі кажу - ТАК» З того моменту ми «Разом і до кінця».

-         Бути керівником саме Чернігівського осередку ПС – не просто, хоча б тому, що у Чернігові доводиться розбудовувати "Правий сектор", буквально, спочатку і чимало проблем заважають сконцентруватися на основному. Що спонукає йти далі, не зважаючи на труднощі? Яка мотивація додає сил виконувати цю місію перед побратимами та Україною?

-         Мені боліло, коли переїхавши до Чернігова, я спостерігала, що «Правий сектор» тут зовсім не то. Ставши керівником, я побачила масу проблем, було і досить важко, бо люди пам’ятають ще «той» «Правий сектор» і мені важкувато піднімати репутацію з нуля (навіть з мінуса). Але згодом до мене приєднались ті, які хочуть справді УССД. Які були проти минулого ПС, і прийшли творити справді радикальну структуру. І я їм дякую. Адже, без них, не було нічого. В нас звісно велика купа проблем: немає грошей на саме елементарне – канцелярію. Офіс ми винайняли, маленький за те, дієвий. За короткий час ми провели, разом з іншими організаціями пару акцій. Налагоджуємо роботу по-тихеньку. Мені звісно важко, бо як кажуть: я ж «баба», мені  важкувато створити авторитет серед нових побратимів. Але мені здається, в мене виходить… Спонукає йти далі те, що ми ще не вибороли УССД, труднощі будуть завжди. Мотивацією в мене є мій чоловік, який зараз в застінках режиму, я борюсь за нього, і паралельно за всю Україну. Він мене надихає, дає дієві поради і підтримує.

-         Про плани на майбутнє краще не говорити, але цікаво, які основні завдання, нині, окреслено перед активістами "Правого сектору" Чернігова сьогодні. Що першочергово має бути зроблено і чи є бачення становища осередку НВР "Правий сектор" Чернігова у майбутньому?

-         То є таємницею. Я не люблю говорити про щось. Треба зробити, а потім вже говорити. Головне що, я працюю над тим, щоб мій осередок діяв на благо міста, області та країни. Нам звісно заважають, але ми боремось.

-         Цікаво твоє бачення життя українців через кілька років, що, на твою думку, за цей час, має відбутися, що загрожує Україні і до чого має готуватися правий рух?

-         Поки українці, в своїй більшості не зрозуміють, що вони на своїй землі, що на цій землі йде кровопролитна війна, нічого толкового не буде. Ми так і будемо групками боротись проти цього клятого режиму, а інші обирати такого, як шоколадний , до влади. Скоро пройде мода на вишиванки та патріотизм. Більшість чекає "месію", який прийде і спасе їх! Але такого не буде. Все в наших руках! Головне, щоб то зрозуміли українці! А правий рух, як завжди має готуватись до репресій.

-         Звичайно, основні події твоїх буднів відомі побратимам, тому розкажи трохи про своє дитинство, сім’ю. Які найяскравіші спогади досі живуть у пам’яті, які переживання? Про що ти мріяла в юності? Чи підозрювала, що чималий шматок життя буде присвячено революційній боротьбі?

-         Я виросла в звичайній сім’ї, мама – вчитель початкових класів, тато загинув, коли я була маленькою. Частково тата, мені замінив вітчим та брат. Дитинство як у всіх, нічого незвичайного. Вулиця, побиті коліна, компанія друзів… Я мріяла стати юристом, а саме адвокатом. Мріяла піти в армію, але за станом здоров’я  мене не брали. Я навіть не підозрювала, що поїхавши з дому, в мене так зміниться життя, а саме – боротьба , революційна боротьба. Я дякую своїй сім’ї, адже вони мене підтримують в цьому!

-         Як гадаєш, яке першочергове завдання "Правого сектору" у Чернігові?

-         Готувати населення до вторгнення на територію російських військ, проводити ідеологічну роботу, готувати молодь – бо вона наше майбутнє.

-         Чому ти б хотіла навчити своїх колег у Чернігівському осередку та що хотіла б змінити чи вдосконалити у собі?

-         Навчити  так само любити ПС і Україну, і працювати над удосконаленням організації та не припиняти боротись за УССД. Змінити чи вдосконалити нічого не хочу, хочу лише щоб в добі було принаймні годин 50, бо нічого не встигаю.

-         Останні роки змінили багатьох українців, і їхнє ставлення до Батьківщини. Що є для тебе Україна, як би ти її описала?

-         УССД - Українська Самостійна Соборна Держава і свідомі українці звісно.

-         Розкажи про один із найкращих днів у твоєму житті.

-          Думаю, він ще попереду.

-         І на останок, поділися секретом витримки і гарту. Що є, на твою думку, рушійною силою, що спонукає людину змінювати цей світ?

-         Мій секрет – це мій Іранець. Саме він мене надихає. Він моя опора та витримка. Все, що я роблю в першу чергу заради нього. Адже я кохаю його. Я гадаю, що для кожного, рушійна сила є індивідуальною.

Інформаційний центр Чернігівщини

 

Категорія: