ЛЕГЕНДИ ПРО ЛИБІДЬ

Либідь – сестра засновників Києва Кия, Щека та Хорива за легендою була чарівною, як травневе сонце. З усіх країн приїжджали просити її руки молоді лицарі, князі, королевичі... Але вона була дуже вередливою і відмовила усім, хто до неї сватався. А коли зрозуміла, що зосталася одна – збудувала собі хатинку на горі і жила там самотньо. Однак сумним видалося дівчині оте життя. Дні і ночі вона плакала. З її сліз утворився струмочок, який згодом став річкою. А гора, де мешкала бідолаха, назвали Дівич-горою. Ця гора знаходиться з правого боку річки Либідь біля вулиці Саперно-Слобідської.

Але згідно з іншою легендою, Либідь зовсім не була старою дівою – вона таки побралася з готським королем Германаріхом, який заснував могутню державу у Придніпров’ї нижче Києва.

Як би там не було, однак ані засновник першої на українських теренах держави, король Германаріх, ані засновники Києва Кий, Щек і Хорив сьогодні не мають такої популярності, як Либідь. Саме їй присвячено найбільшу кількість столичних топонімів.

Є річка з такою назвою, а неподалік розташована станція метро “Либідська”. Існують вулиці – Либідська, Володимиро-Либідська, Набережно-Либідська, Новолибідська, провулок Либідський тощо. А скільки з назвою “Либідь” існує готелів, туристичних бюро, ресторанів…

І через півтори тисячі років Либідь залишається київською берегинею.

Категорія: