ПРОСТИТУЦІЯ: РЕЗУЛЬТАТ БІДНОСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ЧИ ДУХОВНОЇ?

Свого часу Наполеон сказав, що повії – це необхідність, інакше чоловіки накидалися б на жінок прямо на вулиці. І ці слова відразу відкидають самих чоловіків на початок еволюції, приписуючи їм норми тваринного світу. Чи є в цьому твердженні доля правди? Відомо, що сам Наполеон не уявляв свого життя без жінок, він витрачав міліарди для їх приваблення і писав нескінченну кількість любовних листів… І, скоріше, саме такі чоловіки штовхають часто жінок на рішучі кроки – продаватися і чим дорожче, тим краще. Бідність душі, її голод притуплюється коштовними камінцями, прикрашається вуаллю багатого життя, створюючи ілюзію вседозволеності.

Однак, читаючи різноманітні статті-сповіді повій зі стажем, я розумію, що вибір більшості із них не пов'язаний із спроможністю чоловіків платити за секс. Справді, поки є ті, хто готовий платити – товар знайдеться. Але є випадки, коли товар і сам радий потрапити до рух майбутнього господаря (господаря на годину), навіть якщо плата за послугу буде чисто символічна. Хоча сучасні жінки легковажної поведінки звикли продаватися дорого. І не думайте, що вони обов’язково стоять десь на Окружній чи на вулиці Червоних ліхтарів, вони завжди є серед нас – красиві, доглянуті, розумні (іноді з кількома вищими освітами) і спостережливі. У процесі написання даної статті, я знайшла спосіб поспілкуватися з представницями цієї професії. Одним поглядом вони уміють оцінити скільки у вас є грошей, що ви їсте на сніданок, як часто буваєте у косметолога. Іноді навіть по фото вони скажуть вам, ніби гадалка, ваше майбутнє. А саме – скільки ви зможете заробляти, якщо станете повією. То ж, невеличкий екскурс у світ проституції в Україні.

Київ. Дороге, велике місто. Коли туди приїздиш, майже завжди хочеться залишитися. Хочеться вдихати на повні груди усі його щедроти, радощі і зливи почуттів, які воно викликає. Поруч з тим, на кожному кроці спотворюється усе те людське, що вкладали нам у душу батьки, бережно і любляче, поки ми були маленькими. Повія-новачок, у столиці, за годину роботи може отримати від 600 до 800 гривень. Таку вартість вона має певний час. За перші, зароблені нею, гроші вона зобов’язана підвищити власну собівартість: зробити манікюр і педикюр, зробити сучасну зачіску у дорогому салоні, купити новий одяг. І година спілкування з нею підвищується на кілька сотень. Ці правила діють, якщо вона працює у борделі, де за нею постійно наглядають, вона має надавати звітність і виконувати усі вказівки начальства. Клієнти приїздять туди самі, іноді дівчину везуть по замовленню додому до клієнта, це вже коштує дорожче. Відомо, що на ремонт і облаштування будинків та квартир під борделі витрачаються десятки тисяч доларів. Деякі дівчата працюють у готеля чи шукають клієнтів у клубах і барах.

Чимало досліджень, проведених українським Державним інститутом проблем сім’ї та молоді показують, що більше 50% жінок не працюють і не навчаються. І для деяких з них проституція стала єдиним джерелом доходу. Деякі з них їдуть працювати за кордон. За даними Міністерства внутрішніх справ України найбільше українських повій працюють у Туреччині та Польщі. У борделях країн Євросоюзу, за даними фахівців ООН, сексуальні послуги надають понад 500 тисяч українок. Проституція в Україні визнана адміністративною (протиправною) дією, проте вона широко розповсюджена і в ЗНАЧНІЙ МІРІ ІГНОРУЄТЬСЯ УРЯДОМ. Тобто, вона навіть не є злочином, це просто адмінпорушення. Повій регулярно затримують, складають протоколи, штраф від 17 до 51 грн. вони платять і завтра все починається знову. Часто обходяться і без того. Міліція кришує таку діяльність і це не дивно. Дивина – це коли на рік двох міліціонерів судять за кришування такого бізнесу. Немало і небагато – хоча б двох, заради пристойності. Хабарі, які щодня отримують кришуючі структури, за даними джерел прокуратури, складають 20 тисяч доларів за добу.

95% повій, що живуть і працюють в Києві – приїхали до столиці з інших міст і областей. Найчастіше це Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ, Івано-Франківськ та Волинська область. Київ став для них містом вседозволеності та інакшого життя, ніж бажали їм батьки. Подейкують, що послуги дівчат з окружної дороги коштують від 50 гривень. Що змушує їх продаватися за такі гроші, ризикуючи власним здоров’ям і життям? Невже бідність? Тоді виникає лише одне питання: матеріальна чи духовна?

По даним правоохоронців, в одному тільки Києві, щодоби виходять працювати від 3 до 5 тисяч повій. Наплив секс-туристів до Києва завжди був високим. Красиві і доступні дівчата – те, за чим часто приїздять гості з інших країн. Окрім того, процвітає інтернет проституція – для тих, хто не бажає нікуди їхати. Так, в 2011 році, у Запоріжжі, в одному із гуртожитків, було викрито онлайн порностудію, власник якої за рік заробив близько 1 млн американських доларів. У студії переважно працювали студентки місцевих вишів, заробітна плата яких становила від 1 тисячі доларів на місяць. Сайт був відкритий тільки для користувачів із США та Західної Європи.

Усі ці факти наводять на думку про те, що усі ми, саме так – усі ми, а не кожен окремо, потроху але безповоротно гниємо з голови і втрачаємо людський облік. Міліція, навчена брати хабарі, повії, звиклі до безкарності, покупці секс послуг і усі ті, хто має відношення до цілої індустрії подібних розваг – створили у нашій, і без того збіднілій країні, ще один сніговий шар розрухи, який поступово збільшується і чим це загрожує нашій моралі, побачимо пізніше. І навряд ця проблема лежить на плечах уряду – вона лежить на наших плечах, на плечах пересічних українців, в чиїх сім’ях зростають донечки та сини – те майбутнє, якого так потребує Незалежна Україна. Нам просто треба знати, чого ми хочемо. І не думати, що є інформація, яка нас не стосується.

І найцікавіший факт, який я знайшла під час написання цієї статті. Є такий красивий заголовок – “Права жінок в Україні”. якщо написати його у пошуковику, з’являється сторіночка з Вікіпедії, і відкривши її можна побачити дуже цікаву новину, а саме те, що їх, як таких, і в природі немає. Великими літерами написано “Ви перейшли на статтю, якої поки що не існує, якщо Ви опинились тут помилково, просто натисніть кнопку браузера “назад”.

То якою може бути доля пересічної української жінки, яка немає прав і свобод і прирівнюється усім своїм єством до ходового товару, який можна придбати за будь-яку зручну ціну, не задумуючись, що завтра вона буде матір’ю твоєї дитини?

Автор: 
Ілона Троцька