УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ – ВІЙСЬКО ІНТЕЛЕКТУАЛІВ І МИТЦІВ

УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ (УГА) – військове формування Західноукраїнської Народної Республіки. Створена у листопаді 1918 з метою витіснення польських інтервентів за межі української етнічної території та забезпечення державних кордонів. Першим кроком на шляху створення УГА була організація Державного Секретаріату військових справ ЗУ HP. 1 листопада створено штаб УГА, яким стала Українська генеральна Команда (з 8 листопада – Начальна Команда). Начальними комендантами УГА були: Д.Вітовський, полковники Коссак, Стефанів, генерали Омелянович-Павленко, Греков, Тарнавський, Микитка, в.о. – полковники Вітошинський та Порайко. На початку 1919 було створено 3 армійські корпуси по 4 бригади в кожному. Бригада складалася з 4 куренів: піхоти, артполку, сотень кінноти, саперів та інших підрозділів. У рядовому складі УГА були здебільшого досвідчені солдати австро-угорської армії; українських старшин бракувало, тому до УГА приймали офіцерів (австрійців та українців) колишньої царської армії. Чисельність УГА за приблизними даними на 18 листопада 1918 становила близько 50 тис. вояків при 40 гарматах; у січні 1919 – близько 70 тис. та 60 гармат; улітку 1919 УГА мала 100 тис. вояків, 160 гармат, 550 кулеметів, 20 літаків. Під тиском поляків 16 липня 1919 через Збруч на територію УНР перейшли 49 800 старшин і стрільців з 603 кулеметами і 187 гарматами. Після реорганізації УГА влилася в Армію УНР, залишившись, проте, майже самостійним формуванням.

Вибірково згадаймо інтелектуалів із лав УГА, людей непересічних, із вищою освітою. Антін Артимович закінчив гімназію в Премишлі та Високу технічну школу в Празі, був директором “Української щадниці” в Перемишлі. Павло Баб’як навчався у Тернопільській гімназії, Львівському таємному університеті, закінчив філософський факультет Ягеллонського університету у Кракові. Іван Боберський навчався у Львові, Відні та Ґраці, очолював Письменний відділ Державного Секретаріату Військових Справ, який укладав словники української військової термінології, започаткував видання топографічних карт ЗУНР, розробив проект однострою УГА авторства Льва Лепкого. Петро Бубела студіював право у Львові. Микола Вишиванюк закінчив учительську семінарію у Станиславові та філософські студії в Люблінському університеті. Дмитро Вітовський навчався на юридичному факультеті Львівського університету, закінчив Краківський університет. Ярослав Воєвідка закінчив юридичний факультет Львівського і Празького університетів, доктор права. Стефан Волинець навчався у Львівському таємному університеті та Віденському університеті, посол до польського сейму, редактор газет “Українські вісті”, “Батьківщина” та “Перемога”. Михайло Галущинський закінчив університети у Львові та Відні, директор гімназії. Іван Карпинець навчався уЛьвівському таємному університеті, історик, викладач української та німецької мов, працівник бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка, засновник і керівник музею історично-воєнних пам’яток. Степан Клочурак закінчив Віденський університет, голова Гуцульської народної ради, журналіст (до слова, його донька – відома чеська письменниця Галина Павловська). Василь Кучабський навчався на юридичному факультеті Львівського університету, співзасновник “Пласту”. Олександр Марітчак закінчив правничі студії у Львові та Ґраці, філософські студії – у Відні. Осип Станимир вивчав право у Львівському університеті, закінчив Торгову академію у Відні. Олена Степанів навчалася в Українському вільному університеті у Відні, доктор філософії, викладач історії та географії, ініціаторка створення Географічної комісії НТШ тощо. Іван Тиктор, власник видавничого концерну у Львові “Українська преса”, відомий видавець. Петро та Тарас Франки, без коментарів. І таких в УГА було багато, ім’я їм – “легіон”.

Згадаймо і про митців. Були причетні до музики. Михайло Гайворонський був диригентом хорів “Бандурист” і Львівського товариства “Боян”. Володимир Котович був викладачем Музичного Інституту у Львові, учасником “Бояну”, заступником диригента, організатором оркестрів. Омелян Нижанківський був композитором, музикознавцем, професором музики у Відні та Мюнхені, професором музичної консерваторії в Каїрі, де лікувався від туберкульозу суглобів. Були і театрали. Режисер і актор театру та кіно Амвросій Бучма відомий, либонь, найбільше. Теодор Гоза був співзасновником театрального товариства імені Лесі Українки, ще й професором грецької та латинської мов в Академічній гімназії у Львові. Іван Рубчак працював у театрі Начальної Команди Галицької Армії, режисером якого був Гнат Юра. Були в лавах УГА й письменники Василь Бобинський, Мирослав Ірчан, Роман Купчинський, Остап Луцький та ін.

Бачимо, що Українська Галицька Армія була військом інтеліґентним, що не завадило їй бути й дієвою мілітарною потугою.