Жіночі постаті

25 лютого 144 роки тому народилась геніальна Леся Українка. 

Категорія: 

“І в павутинні перехресних барв, Я палко мрію до самого рання, Щоб Бог зіслав мені найбільший дар: Гарячу смерть, не зимне умирання”.

21 липня українці відзначають День народження видатної української поетеси та націоналістки Олени Теліги. Майстриня слова та національна героїня є одним із прикладів визначної ролі жінки у боротьбі за самостійну та соборну державу. Теліга – це незламний дух, невтомна праця та віра в перемогу.

Категорія: 

25 лютого 1871 року народилася геніальна поетеса і громадська діячка Лариса Косач (Леся Українка). Вона з’явилась на світ в інтелігентній родині. Матір’ю її була письменниця, а згодом і громадська діячка Ольга Косач (Олена Пчілка), батьком – Петро Косач. У Лесі було двоє братів – Михайло і Микола та три сестри – Ольга, Оксана, Ізидора. Леся жодного дня не сиділа за партою і не вчилася в школі. Вчителями її були мати, батько, брат матері – Михайло Драгоманов, улюблені книги і життя. В сім’ї Лесі Українки панувало художнє слово.

Категорія: 

Дмитренко Марія (псевдонім Богдани-Марії Юліанівни Світлик; народилась 24-го квітня 1918 року, загинула – 28 грудня 1948 року) – українська письменниця; вояк УПА, керівник Львівського міського проводу ОУН, загинула у бою з енкаведистами біля с. Либохора в Карпатах.

Біографія:

Категорія: 

Сімдесят років тому (вночі з 12 на 13 лютого 1924 року) кат-комісар польських окупаційних властей Міхал Кайдан убив у львівській тюрмі під час слідства Героїню української національно-визвольної боротьби, славної пам’яті Ольгу Басараб. Щоб зняти з нього провину за скоєний злочин, поліція поспішила “списати” вбивство на “самогубство” і стояла на своєму, незважаючи на те, що матеріали доказів геть чисто розвіювали її вигадку. В той же час польський суд “авторитетно” заявляв, що причини не довіряти поліцаям немає. Ось така “мораль” польських окупантів.

Категорія: 

З далекого Львова наспіла вістка про смерть Олени Степанів...

І

Категорія: 
Наталія Березинська. Архів Центру досліджень визвольного руху

Вона не позувала із чоловіком для глянцевих журналів. Не їздила з ним по світу, представляючи свою країну. Не патронувала культурні проекти. Не займалася благодійністю, підтримуючи сиротинці.

Не тому, що не могла б цим займатися – освіти, розуму, елегантності їй цілком вистачало. А тому, що жила у страшний час у місці, яке стало тоді епіцентром світових катаклізмів.

Категорія: 

(Спомин)

Було це літом 1918. року. Як підстаршина австрійської Армії робив я службу при штабі Вишкільної Групи 45 Стрілецької Дивізії в селі Буштина (Буштиягаза) на Карпатській Україні. Ця група була в стадії ліквідації, частини вийшли на фронт, залишився лише т. зв. “Аббавдетачмент”, що до нього належав і я. Одного дня адьютант, пор. Вебер, наказує мені бути готовим до від’їзду до кадри 20. п. стр. у Вадовицях, куди маю виїхати враз з іншими 6 вояками, як командант транспорту.

Категорія: 

Сторінки

Підписатися на RSS - Жіночі постаті